ТРАВЕРТИНИ – ПЕРЛИНА ДНІСТРОВСЬКОГО КАНЬЙОНУ

Прийшла весна і крім кононади пташиних співів все гучніше чути дзюрчання струмків, водоспадів, річок які зараз повноводні. З високих і стрімких Подільських схилів ("стінок") з джерел витікають десятки і сотні струмків часто формують унікальні утворення – травертини.

Травертини –творіння джерельних вод, осадові породи утворені в результаті осадження карбонату кальцію з води,що відбувається звичайно з падінням тиску, пов'язаного з виходом підземних вод на поверхню, асиміляцією рослинами або дифузією в атмосферу внаслідок інтенсивного руху води. У результаті відбувається хімічна реакція, в якій виділяється нерозчинний у воді карбонат кальцію: Ca(HCO₃)₂ →CaCO₃+H₂O+CO₂.

Травертини — порівняно рідкісні геологічні утворення. В Україні вони відомі лише у Криму та на Поділлі. Найбільші травертинові утворення Тернопільського Придністер’я відомі в нижній частині басейну Стрипи в Бучацькому районі; у каньйоні Дністра між гирлами Коропця та Серету; в басейні Нічлави (Борщівський район).

Для травертину характерна пориста будова, ніздрюватість, невелика твердість, світле забарвлення (білий, сірий, жовтуватий, бурий).

Травертин використовується як будівельний і облицювальний камінь (а також і для обробки внутрішніх приміщень). З травертину виробляють: каміни, фонтани, черепицю...Крім цього використовується в сільському господарстві для вапнування ґрунтів.

Травертинові скелі часто поростають мохами. Джерельна вода, розтікаючись по моховому покриву травертинових скель, утворює цівково-краплинний тип водоспадів – Дівочі сльози, викликаючи мабуть таку асоціацію у спостерігача. Травертини дарують людям не тільки красу. Вони – своєрідний символ міцності та вірності; можливо, саме тому на них будували храми, аби люди, дивлячись на ці витвори природи, теж твердо трималися своєї віри та обраного шляху. Скелі ставали прихистком від численних ворогів. На них будували фортеці, аби дати відсіч загарбникам; у них вирубували скельні монастирі, в яких велися не менш жорстокі духовні війни із брехнею світу. Можливо, вони були свідками людських страждань і радостей, злетів і падінь, вірності і зради. На жаль, ми цього не знаємо і, мабуть, ніколи не дізнаємось, бо скелі мовчать, оберігаючи свої таємниці.