ВІД ПІДГОРОДДЯ ДО КАЧУРІВКИ

Мабуть кожен, розглядаючи карту Дністра силкувався зрозуміти химерну звивистість його русла. Річка явно не поспішає віднести до моря свої води, дбайливо зібрані із тисяч джерел, потічків і річечок.

Ось і в околиці села Устя Мельнице-Подільської селищної громади річка підходить до кута Качурівка, робить величезний двадцятикілометровий закрут довкола села Горошова, і знову, мов привид, з'являється біля того ж таки Устя в урочищі Підгороддя.

Складна геологічна історія, а потім і людська, створюють неповторну ауру цих місць.

В урочищі Качурівка посеред скельних виступів на схилі долини річки Дністер, внаслідок ерозійних процесів у пісковиках утворились порожнини у вигляді гротів. Борсуки та лисиці, вигрібаючи сипкий пісок у гротах з під щільних вапнякових порід, поробили довгі нори вглибину масиву схилу. Як розповідає місцевий житель з Качурівки: “Ми в дитинстві пробирались норами на декілька десятків метрів у глибину печери, але ставало все вужче і більше пролізти не могли”.

Довкола Горошови берег Дністра пологий, а вже в урочищі Підгороддя перед Нічлавою схили знову піднімаються вверх. Тут у стінці схилу з попід твердих нависаючих вапнякових пісковиків люди вибрали сипкий пісок для будівельних потреб, після чого залишились великі штольні-печери з вузькими проходами вглибину схилу.

І в Устя і в Горошовій розказують історію-легенду: “У Підгородді в печеру пустили качура та півня, які пішли у вузькі ходи. Але під землею протікає підземна ріка і качур нею виплив посеред Дністра з іншої сторони великої петлі Дністра, а півень не зміг. Тому й називають той кут села Устя – Качурівка”