Освячення радісна вістка

 Фарикова криничка

Якщо їхати через с. Колодрібку в напрямку с. Шупарка, ви потрапите на роздоріжжя. Поверніть на дорогу, що веде до с. Устя, та зупиніться біля білої металевої каплички. У траві побачите стежку, яка змійкою збігає по невеликому лугу та ховається в кущах терну. Не полінуйтеся, вийдіть з машини та дозвольте стежині завести вас у царство, де панує тиша і спокій, неперевершений світ природи, де раптом оживає листя на деревах та починає озиватись до вас своїм ніжним шепотом, де птахи зачарують своїм співом. Зупиніться на хвильку, не поспішайте. Заплющіть очі, вдихніть на повні груди цілющого лісового повітря. У цю неповторну мить вас переповнять спогади із вашого дитинства та юності і ви відчуєте що ви ще живий та молодий, незважаючи на багаж прожитих літ. Ви можете пройтись босоніж – тоді відчуття будуть ще яскравішими.

Настане час, коли ви опинитесь біля місця, де з-під скелі тече цілюща вода. Це місце розташоване недалеко урочища «Говди» , хоча місцеве населення застосовує назву «Глоди». Джерело в цій місцевості люди називають по-різному – тепер найбільш уживаною назвою є «Фаринникова криничка».
Йдемо далі, дорогий читачу, але спочатку – трохи історії. Вище від цього місця по Дністру, на лівому березі є село Колодрібка, яке у польських історичних документах згадується як містечко. Нижче джерела був брід, тому люди говорили: село коло брідка.

У ХХ ст. у селі жила непересічна особистість – Манчуленко Іван Васильович, який знався на історії, археології, мистецтві та охоче досліджував історію рідного краю. Його знали музеї Києва та Варшави. Його вже немає з нами, але в родині залишилось 2 томи історії рідного села в рукописах. Вчителю історії місцевої школи Марії Василівні Нагуляк пощастило читати рукопис. У ньому є згадка про таке. У 1672 році за Бучацьким мирним договором місцевість відійшла до Туреччини і турки біля дороги, що йшла через брід, поставили сторожовий пост. З турецької «фарик» - начальник застави, тому з тих часів у спадок ми дістали назву Фарикова криничка, хоча прижилась та застосовується назва «Фаринникова» криничка.

У переказах є згадки про те, що одного разу в грозу люди із села Михалків, тепер Сокирянський район Чернівецької області, сховались від грози у печері, а неподалік побачили розмитий зливою скарб, у якому була корона перського царя Дарія І. А ще кажуть, що в кінці ХІХ ст. археологи знаходили тут римські монети.

Одна із версій поясніє цілющі якості води закопаним вище джерела скарбом із золота та срібла, та ніхто не знає цього напевне – це лише здогади та перекази цікавих до загадкових фактів людей.
З часом над джерелом виникла невелика дерев'яна споруда, куди люди знесли безліч образків та хрестиків, підкреслюючи цим самим безмежні можливості створеного Господом для нашого спасіння. Тут ми усвідомлюємо потребу єднання духовного та фізичного.

Пізно восени, коли дерева скинуть листя, і вони будуть шелестіти під ногами, з місця, де розташоване джерело, проведіть поглядом по правому березі Дністра. Далеко за річкою побачите зелені поля озимого ріпаку, за ним, якщо пощастить - село Мусорів, а вище, по праву руку, - село Колодрібка.

Нальник відділу екологічної освіти НПП «Дністровський каньйон» Аркадій Сідоров